Не бентежтеся пафосною назвою «шлях героя» – так можна охрестити будь-яку вашу ціль, покликану покращити вам життя. Точніше, процес її досягнення.
Варто одразу зазначити, що коли ми говоримо про шлях героя, ми ніколи не маємо на увазі пряму лінію. Він майже завжди схожий на коло, яке закінчиться в точці, з якої ми починали, але вже на рівень нижче.
Початок подорожі героя: «Почути поклик»
Не завжди, але найчастіше «героїчний шлях» починається з того, що у вас усе добре. Вам ніде не дме, всі діри закриті, ви ситі й вам затишно. Загалом, вам нормально.
І ось одного разу щось відбувається. Ну гаразд, слово «відбувається» тут не до місця. Правильніше буде сказати «шандарахає по вкрай чутливому місці». Найчастіше це щось неприємне: стрес, хвороба, розлучення, звільнення, зрада. Але може бути й навпаки – ви побачили якусь передачу, яка «запалила» вас новим бажанням, хтось або щось вас надихнув.
Ви почули поклик.
Photo by Taraqur Rahman on Unsplash
Поклик — це спонукання зробити, здійснити, завоювати, отримати, змінити. Іти вперед — туди, звідки кличуть.
В однієї моєї знайомої цей «шлях героя» почався так: на сайті вона побачила профіль своєї однокласниці, з якою вони конкурували всі шкільні роки. Ця конкуренція стосувалася всього: навчання, зовнішності, майбутньої кар’єри. Потім вони загубили одна одну з поля зору, і конкуренція забулася.
І ось, через роки, моя знайома знайшла її профіль у Фейсбуці. Її погляду постала така картина: її однокласниця-суперниця досягла всього того, про що вони обидві мріяли. Вона була багата, успішна і досить відома.
Ту ніч моя знайома провела в сльозах, а вранці вирішила, що відтепер усе буде по-іншому. Наступні 4 роки пішли в неї на реалізацію того, чого вона хотіла все життя. Успіх її суперниці пробудив у ній те, що давно заснуло й вкрилося мохом. І ось вона, успішна й щаслива жінка, сиділа переді мною і розповідала мені цю історію.
Куди може «кликати» цей поклик?
Це може бути що завгодно: бажання нарешті побачити Париж, стати найкращим у своїй справі, переїхати за кордон, купити автомобіль, почати заробляти певну суму грошей, змінити рід діяльності, стати кращою. Усе залежить від незадоволених нині цінностей — вони диктують, які досягнення зроблять щасливим саме зараз.
Зазвичай цей поклик дуже потужний, його ні з чим не сплутати, і до нього рідко приходиш шляхом довгого й наполегливого осмислення — швидше, він трапляється як осяяння, спровоковане чимось зовнішнім. Але проблема в тому, що чим старшими ми стаємо, тим менше цей поклик чує наша свідомість, бо його перекрикують наш негативний досвід і суспільний осуд. У сукупності це називається протестом.
Протест і спротив
Це наступна точка в подорожі героя після поклику. На ній ви починаєте протестувати проти змін, намагаючись применшити їхню важливість і потрібність для вашого життя.
Ця точка неминуча, через неї проходять усі. Але не всі йдуть далі. Загалом на шляху є 2 такі точки, на яких людей «зносить» з дороги, і ця — найперша, а тому найнебезпечніша.
Як виглядає і проявляється цей протест? Ось так:
«Ні. Не з моїм єврейським щастям»
«Ні. Не в цій країні»
«Ні. Не в моєму віці»
«Ні. Не в цей час»
«Ні. Не з моїми мізками»
«Ні. Не з моєю зовнішністю»
«Ні. Не з моїми грошима»
Інакше кажучи, ми починаємо розповідати собі, чому ні.
Більше того. Проблема погіршується тим, що зі старої системи ми ще не встигли піти, а це означає, що ми досі оточені її мешканцями з їхнім менталітетом. Це може бути ваш чоловік, ваша мама, ваші друзі чи родичі — ті, хто живуть строго за нормами й противляться всьому, що з них вибивається, часто через страх суспільного осуду й соціального відторгнення.
Саме ваша близькість і поки що схожість із цими людьми робить кожне їхнє слово щодо вашої мрії вагомішим, ніж сама мрія. Кожне їхнє «не роби, не треба», «навіщо тобі це» або «тобі що, більше нічим зайнятися» трактуватиметься вами як знак долі й переконливий аргумент. «Якби це було моє, мене б усі підтримали. Адже тим, хто іде своїм шляхом, усе сприяє! А мене всі тільки клюють. Не моє це!»
Ви і ваші мрії стаєте флюгером. По вас можна вимірювати, в який бік «дме» суспільна думка і зовнішні обставини. Так буде відбуватися до моменту, поки ви не знайдете свій особистий внутрішній компас, з яким і звірятиметесь у дорозі.
Потім, коли ви будете вже далеко попереду на інших точках вашого шляху, ви просто не будете їх чути — їхні слова будуть для вас, як вітер у деревах. Але зараз, коли ви перебуваєте в цій вразливій точці протесту, кожне слово оточуючих врізатиметься вам у голову. І від того, чи переступите ви її, чи загрузнете на ній і відкотитесь назад, залежить, як виглядатиме ваш персональний шлях героя.
До речі, не досягненнями єдиними: ваше бажання може стосуватися будь-якого контексту. Можливо, ви зважилися зробити пластику. Варто вам поділитися цим зі своїми «сусідами по старій системі», як вас обіллють відерцем крижаного обурення, посипавши зверху фірменним «залишайся такою, яка є!».
Є одна відома багатьом фраза: «Благими намірами вимощена дорога в пекло». Багато хто вважає, що це фраза з Біблії, але насправді вона жодного стосунку до Біблії не має. Більше того, її навіть трактують хибно. Насправді вона належить відомому середньовічному богослову, який вимовляв її в інших контекстах, і навіть звучала вона інакше, а саме: «Благими намірами вимощена дорога в ПЕКЛІ».
Мені ближча думка, що її автор мав на увазі таке: у звичайної людини в першій половині життя виникає дуже багато бажань (намірів), які вона ховає, перетворюючи на камінь. Усі ці скам’янілі бажання й устеляють людині дорогу в її персональному пеклі.
Персональне пекло людини — це місце, сповнене нездійснених намірів і бажань. Почути поклик, знайти намір і поховати його — хіба це не гріх перед самим собою? Гріх, який щороку нав’язливими думками лізтиме в голову дедалі більше, а прогнати його буде дедалі важче.
Але варто лише струсити з себе весь шум зовнішніх «не лізь туди, навіщо воно тобі?» і внутрішніх «а навіщо воно мені, власне?» і просто-почати-робити, як твій світ починає повільно мінятися. Голоси вщухають, бо їх не чути за роботою, і починають з’являтися перші результати.
І ти розумієш, що ти виграв битву. І що це — лише початок шляху!
