Щодня я змушую себе вставати з ліжка раніше, ніж хотілося б. Робити 30-хвилинний комплекс вправ. Іти сходами замість ліфта. Тренувати мозок запам’ятовуванням нової інформації. Зробити роботу замість того, щоб її не зробити. Дисципліна та сила волі для мене вже давно стали нормою життя. І хоч насправді мені все ліньки, я знаю, як перестати лінуватися. Ну, або як лінуватися трохи менше.
Photo by Adrian Swancar on Unsplash
Дивлячись на дисциплінованих і успішних людей нам здається, що їм все це дається легко і тільки в кайф, що вони знайшли свою справу, яка сама підриває їх з ліжка спозаранку що у них немає обставин, що заважають, лінощі ними зневажається, що вони титани з гігантською силою волі. А ось нам важко, у нас немає сили волі, нам ліньки, у нас обставини, немає досвіду успіху, немає сил, а якщо є сили – немає сенсу, і таке інше.
Багато хто скаржиться, що інакше як “з-під палиці” робити нічого не будуть, і якби не мали необхідності ходити на роботу і виконувати якісь речі, вони б їх не виконували. Мотивації, мовляв, не вистачає – довкола суцільна апатія. Тим часом усім їм продовжує хотітися мати хорошу фігуру, бути крутим фахівцем, заробляти багато грошей, співати-малювати-розбиратися в мистецтві, але все ніяк, все ліньки.
Багато хто скаржиться ще й на те, що самовіддачу виявляють тільки в тому випадку, коли потрібно “привнести трохи кайфу” в сірі будні – поїсти солодкого, пограти в гру, покурити, подивитися серіал, що затягує. Заради цього вони здатні не лінуватися і докласти чималих зусиль – зібратися і піти в магазин, заплатити кровно зароблені за гру, відкласти сімейні справи для цікавої серії.
Якщо у вас так, то не засмучуйтесь раніше часу: на нейробіологічному рівні з вами так само все в порядку, як і з Джеффом Безосом. Так, йому теж буває ліньки.
Чому ми лінуємося?
Проблема полягає у двох речах:
1. Наш мозок постійно перебуває в режимі економії енергії та погоджується робити тільки найнеобхідніше
Ресурси потрібно було економити протягом усієї нашої історії. Отже, робити ми будемо тільки найнеобхідніше, а інше – як (не) вийде. Нашої провини в цьому немає – ми лише притягнули це еволюційне надбання у нинішнє життя. Але від цього усвідомлення не лінуватися піднімати п’яту точку з дивана простіше не стає.
Однак, це ключовий момент, який важливо усвідомити, щоб з ним щось зробити.
Якщо мозок вважає, що може чогось не робити, він цього не робитиме.
Зазвичай, що більших зусиль вимагає від людини мета, то переконливішими стають внутрішні відмовки “чому не треба” або “чому треба, але не зараз”. З’являються вагомі пояснення, чому “і зараз непогано”, хоча розумом людина розуміє, що хоче більшого, а то й взагалі іншого. Як перестати лінуватися, якщо не бачиш жодних аргументів на користь цього?
Але навіть не дивлячись на це, мозок людей, які не застилають постіль тому, що потім її все одно доведеться розстеляти, нічим не відрізняється від мозку тих, хто змушує себе щодня вставати о 5-й ранку на пробіжку перед роботою. Другим теж важко, майже щоразу. Але з певних причин, про які буде далі, вони це таки роблять.
2. Наш мозок зараховує в “необхідне” те, що здатне доставити нам гарантоване задоволення
Ось це ще більш неприємний момент. Пройти фейсконтроль мозку може не просто марна, але іноді відверто шкідлива для якості нашого життя річ. Ще б пак: за черговим шкідливим і доступним стимулятором стоїть такий гормональний сплеск, на який наш мозок не міг навіть розраховувати пару століть (та що там – пару десятків років) тому. Саме цей сплеск гормонів задоволення штовхає нас віддавати перевагу шкідливому, а не корисному, навіть якщо перше вимагатиме від нас зусиль і жертв. Зрештою, ці зусилля – ніщо в порівнянні з усіма тими перешкодами, які ми долали раніше заради аналогічної дози ендорфінів.
Виходить, мозок не лише видасть дозвіл, а й сам нас переконає, що нам потрібно піти та витратити свої час, гроші чи здоров’я на фігню, яка лише знизить наш рівень життя. Але при цьому змусити його зробити щось справді корисне – як зрушити монумент вагою в тонну.
Як же тоді побороти лінощі?
Добре, тепер ми зрозуміли, що мозок згортає всі програми, які він не вважає життєво необхідними, а життєво необхідними може вважати марні і навіть шкідливі програми, які приносять задоволення.
Але чому тоді одні знаходять у собі сили керувати корпораціями, а інші не можуть змусити себе встати на годину раніше?
Різниця в тому, що перші мислять позитивними результатами своєї мети, а другі мислять тими труднощами, які доведеться подолати на шляху до неї. Інакше висловлюючись, у перших є вагон аргументів “за”, у других – вагон аргументів “проти”.
Всім тим, хто зміг і продовжує “могти” не лінуватися простіше змусити себе шляхом такої колосальної дози аргументів на користь потреби певних дій, що їхній мозок піддався і погодився. Чому? Тому що ці аргументи для мозку – як обіцянка величезної дози кайфу, ще й підкріпленого почуттям його легальності та заслуженості.
Мозок у цьому випадку – економний інвестор, набитий під зав’язку грошима, які він витратить тільки на найважливіше і перспективне. Ваша мета – це стартап, а ви – той самий захеканий, але натхненний творець ідеї, який вбіг в один ліфт з інвестором, щоб переконати його вкласти гроші у ваш проєкт.
І чим переконливішими будуть ваші аргументи “за”, тим вищий шанс отримати інвестицію. Адже мозок не дурень: як інвестор не вкладатиме гроші в безперспективні проєкти, так і мозку буде ліньки витрачати дорогоцінні сили на безглузді дії. І всі ці ваші “запустити проєкт”, “вчити 20 слів на день” і “робити зарядку” будуть білим шумом, поки ви йому не поясните, навіщо це треба і який клас він отримає в результаті.
Наприклад, ви мрієте купити будинок у Франції.
Що ви зможете робити, коли ви купите будинок на узбережжі Ніцци:
- снідати круасанами з філіжанкою кави в прибережному кафе;
- подружитися з інтелігентними та екстравагантними французами;
- зустріти чоловіка/жінку своєї мрії (для самотніх);
- ввечері пити Шато в місцевому ресторані, дивлячись на рожевий захід сонця;
- працюючи, бачити за вікном вулицю Жана Медсена і таке інше.
Якщо ви сумлінно зробите все це, ваш мозок перестане лінуватися. Не до кінця, звичайно, – одна частина мозку завжди підкидатиме вам причини не зробити чогось, але інша, виконавча частина, вже не буде так легко йти у нього на припоні. Але для того, щоб мозок подолав лінощі, потрібно набрати хоча б 50 таких аргументів, і чим яскравіші картинки вони малюють, тим ефективніше ви підніматимете себе з дивану, щоб вчити французьку, наприклад. І так із будь-яким завданням.
Важливо розуміти, що кожен з нас з вами – це неймовірно могутній, ресурсний і талановитий, але дуже економний і лінивий громадянин, який підсвідомо вибирає у що б інвестувати, щоб з найменшими втратами та з найбільшою вигодою. Але вибирає він не розумом, а інстинктами, а для нашого часу від цього більше бід, ніж користі.
Продавайте мозку свою мету чіпкими образами, показуйте йому вигоду, від якої він не зможе відмовитися. Поясніть йому, як багато всього у вас буде через місяць, півроку, рік, якщо ви докладатимете зусиль і виконуватимете задумане. В обіцянці має промайнути така кількість органічних ендорфінів, яку йому ніколи не отримати від потурання слабкостям.
Без цього йти та робити важко всім. Тільки такий підхід та розвиток самодисципліни допоможе вам продовжувати вчити, тренуватися, працювати й робити ті “треба”, які наблизять ваші “хочу”.
Тому, якщо дійсно хочете перестати лінуватися – звільняйте інстинкти з керівних посад, ставте їх у підпорядкування раціональній свідомості та інвестуйте себе в дійсно вартісні проєкти життя :)
P.S.: Мотивація потрібна нам щодня і що легше нам себе мотивувати на різні справи (від маленьких до найбільших), тим більше у нашому житті і прекрасних результатів, і порядку, і приводів для радості та гордості. Мотивувати інших буває непросто, але себе часом мотивувати набагато складніше.
З віком ми починаємо помічати, що мотивації стає дедалі менше і її не вистачає навіть на, начебто, прості справи. Іноді накочує відчуття, що немає жодних сил, ніби хтось невидимий викачав енергію, якої лише кілька років тому було дуже багато.
У відеокурсі Мотивація. Від страху до натхнення не тільки пояснення чому так відбувається, але що найважливіше – зрозумілі численні відповіді на запитання «Як мотивувати себе та інших?»
Також читають:
