“Як мотивувати себе до старанної роботи? Необхідний мінімум роблю спокійно, але попрацювати понад норму, на перспективу – ніяк. Знаю, що без цього так і залишусь там, де є, а мені б цього не хотілося”
Ірина, підписниця
Ідеальна історія це, звісно, коли робота не старанна, а ефективна. Але якщо без старанної роботи на початку не досягти ефективності в перспективі, то вчитися старанності та вмінню мотивувати самого себе дійсно доведеться.
Мотивація працювати, як і все у житті, залежить від гормонального коктейлю в організмі: змінюються пропорції інгредієнтів – змінюється результат. Але це працює в обидві сторони: своїми думками та діями ми можемо впливати на гормональне тло, і, як наслідок, створювати потрібні нам результати.
Отже, рецепт мотивації є, і ось інгредієнти:
Photo from Unsplash
1. Ви – перший та головний одержувач результатів
…і лише вам вирішувати, які вони будуть!
Є одне приголомшливе дослідження про відкладення грошей на пенсію (retirement savings). Вчені спостерігали за учасниками – клінічними прокрастинаторами – і з’ясували, що коли ті думали про себе в далекому майбутньому, у них активізувалися ті ж ділянки мозку, що і при роздумах про увагу третіх осіб! Тобто, думаючи про свою старість, у них було почуття, що вони думають про зовсім інших людей.
Не дивно, що гроші вони не відкладали – як мотивувати себе, якщо для них це було рівноцінно позбавленню себе коштів зараз на користь якоїсь невідомої (і поки що неіснуючої) людини в майбутньому.
Що зробили вчені: вони взяли аватари учасників і зістаріли їх, а потім дали можливість деяким учасникам поспілкуватися з версією себе у віртуальній реальності. Результати не здивували: ті, хто поспілкувався з майбутнім собою, почали відкладати гроші без сумніву. Це ні з чим незрівнянне почуття, коли з тебе знімають рожеві окуляри спровокувало коктейль зі страху та смутку. А цей коктейль – один із найгірших. Мотивація працювати і діяти, спровокована кортизолом, чекати на себе не змусить.
Якщо ви не зрозумієте, як себе мотивувати, то зрозумійте:
Реципієнтом всіх результатів є ви.
Той самий ви, такий туманний і віддалений зараз, але більш ніж реальний під час зустрічі з результатами своєї діяльності. Подумайте зараз, чи готові ви жити у бідності та дискомфорті, отримуючи крихти?
Люди звикають до всього. Тільки чи завжди потрібно?
Ваш успіх впливає на тих, хто вам дорогий.
Ваші результати позначаються не тільки на вас – хвилі вашої діяльності обгортають і тих, хто поряд: ваших дітей, батьків, коханих, братів та сестер, друзів. Ви впливаєте на життя одне одного, і те, яким буде цей вплив, визначаєте лише ви.
Поставте собі такі питання:
Чи покращую я життя дорогих мені людей, або навпаки?
Чи роблю я їхнє життя легшим і цікавішим, або навпаки?
Чи можу я допомогти їм у важку хвилину?
Помилково думати, що старанна робота “забере” вас у близьких – давайте чесно, надмірний трудоголізм загрожує мізерному відсотку людей. Якщо правильно розставити пріоритети, найголовніше ви завжди встигнете. Повірте, що бути зайнятим, але успішним і здатним покращити життя своїх близьких набагато краще, ніж завжди бути “під боком”, але не в змозі допомогти.
2. Враховуйте дрібниці, через які можна спіткнутися, впасти і… не встати
Змусити себе працювати неможливо, поки є дрібниці, які непомітно вбивають залишки мотивації.
А саме:
2.1. Відсутність чіткого плану та послідовності дій
Це як мати мішень для дартсу, що висить перед вами, без дротиків і знань про правила. Якщо мета розмита, як пляма, а вас у спину не підганяють терміни, ви нічого не робитимете.
Тому що ви не знаєте, що робити.
У цьому випадку все просто: подаруйте собі час та концентрацію, щоб неквапливо прописати собі список конкретних дій та їх послідовність.
PS: якщо ви відкладаєте написання цього списку через невіру, що зможете йому слідувати, то проблема комплексна. Читайте далі :)
2.2. Відсутність розуміння “Навіщо?”
Як я вже писала у цій статті про лінь, профіт від досягнення мети (у цьому випадку мета – наполегливо і ефективно працювати) повинен бути явним і не давати про себе забути, як сліпуче сонце опівдні. Мозок не дурень витрачати себе на все підряд, і якщо він не бачить чітких вигод, то дофамін на досягнення не видаватиме. Немає дофаміну – немає мотивації до роботи.
У всіх людей є свої гачки, зачепивши які ми підстьобуємо вироблення гормонів мотивації.
Це можуть бути:
- Честолюбство та визнання
- Заздрість та суперництво
- Гроші та розкіш
- Творчість
- Вплив, бажання “to make a difference” (вплинути на щось)
Вищий пілотаж майстерності самомотивації – це вміння вигадувати собі зовнішні подразники свідомо навіть тоді, коли їх немає. Для цього потрібно точно знати, що саме вас “включає” і грати на цьому. Це – один з робочих способів змусити себе досягти успіху, вміло тицяючи в самого себе голочками.
Пам’ятайте, немає ганебних приводів мотивувати себе щось робити, особливо якщо це мотивація до роботи.
2.3. Нелюбов до своєї роботи
Одна концепція стверджує, що за дотримання певних умов майже будь-яка робота може приносити людині задоволення. Але певні умови, звичайно ж, спробуй дотримайся.
Буває, що робота здається безглуздою та нудною, як на неї не поглянь. Буває, що ненавидиш своїх співробітників та начальника, і хоч обмотивуйся, а одна асоціація з ними викликає агресію на весь робочий процес.
Це важливо зрозуміти. А усвідомивши, не мотивувати себе, а терміново змінити каторгу на нормальну роботу.
2.4. Відчуття ініціативи, за яку можливе покарання (вивчена безпорадність)
Вивчена безпорадність трапляється, коли контроль за результатами роботи (та й будь-якої діяльності) знаходиться у сторонніх осіб, які кожну дію людини оцінюють як невдалу. Це веде до відчуття безглуздості будь-яких дій та до відчуття, що ініціатива все одно зіграє проти ініціатора.
Написав звіт раніше за дедлайн? Навіщо? Краще б аудіювання зробив.
Обдзвонив усіх клієнтів зі списку? А що ти їм казав? За схемою? Так треба було ще про нові продукти сказати, чому ти не здогадався…
Де має знайти мотивацію людина, яку постійно б’ють по руках?
Щоб це змінити, це знову ж таки спершу важливо ідентифікувати. Що далі робити з вивченою безпорадністю я докладно розповідала у цьому відео.
3. Дрібні кроки – це початок великих звершень
Незвична правда в тому, що мотивація майже завжди стає не причиною, але наслідком дій. Так, іноді нас справді щось “вмикає” ще до старту. Але це майже завжди щось від нас не залежне, зовнішнє, часто – негативне, що боляче б’є по голові. Або те, що лякає, як можливість втрати, або вражене самолюбство. Іноді (куди рідше) це щось, що обіцяє велику смачну плюшку.
В інших випадках думки і бажання людей повернені з ніг на голову:
“Спочатку надайте мені роботу мрії, а вже потім я наполегливо на ній працюватиму”
“Спочатку дайте мені хорошу фігуру, і тоді я охочіше правильно харчуватися і займатися спортом”
“Спочатку забезпечте мені класні стосунки з прекрасним партнером, а вже потім я сам стану тим, з ким класно”
Насправді все навпаки: спочатку ви наполегливо працюєте, накопичуєте навички і стаєте крутим фахівцем у своїй справі, а потім, як наслідок вашої незамінності, з вами трапляється робота мрії. Те саме і з фігурою, і зі стосунками, і з усім у цьому житті.
Це як вимагати від машини їхати на швидкості 100 км/год ще до того, як ви увімкнули запалювання і натиснули на газ.
Але щоб зрушити з місця, якщо не хочеться працювати, є один гарантований спосіб, який працює, як швейцарський годинник.
Просто почніть. І обов’язково з найпростішого.
Величезна помилка ставити найскладніше і кропітке завдання першим у списку, коли ви гуглите, як правильно мотивувати себе. Залишіть цей трюк “спочатку – найскладніше” для просунутого рівня (до якого ви обов’язково прийдете).
Чим простіше перший крок, тим легше і приємніше його зробити.
Для цього є спеціальна техніка Flow List
Вона запускає потік досягнень для тих, хто надто глибоко впав у яму прокрастинації і не знає, де знайти мотивацію для роботи, спорту, навчання. Техніка у вільному доступі – користуйтеся на здоров’я!
(Якщо ви вже встигли її спробувати, поділіться результатами у коментарях – які виникли труднощі, питання, результати?)
4. Потрапивши в потік, не випадайте
Мотивація працювати з’являється сама, як наслідок входження до потоку. Але куди легко потрапити, звідти легко і випасти. Особливо зараз, коли наша увага кидається у вільне плавання, досить трохи відпустити шкоти.
Наш мозок чинить опір концентрації, тому що вона з’їдає дуже багато зусиль. Але це саме той випадок, коли підтримувати порядок набагато легше, ніж його відновлювати.
Почавши, не відволікайтеся.
Перериваючи діяльність кожні півгодини перевіркою повідомлень у Фейсбуці вам щоразу доводиться за вуха тягти себе на початок. А якби не зійшли з дистанції, доїхали б набагато далі та швидше.
Це працює за принципом ланцюгової реакції: для падіння всієї конструкції достатньо впустити один елемент.
Спочатку ви проспали до полудня. Не застелявши постіль, ви пішли снідати, за переглядом корисних роликів сніданок розтягнувся на 2 години. Після цього ви не помили посуд, продовживши дивитися відео і переходити за посиланнями на статті. Потім усвідомили, що вже 5-та година вечора, і починати працювати нема сенсу, а для залу ви занадто сонний. Ви списуєтеся з друзями, читаєте книгу, лазите інтернетом. Розбитий, ви засинаєте о першій ночі, і як же добре, що ліжко було розстелено. А почалося все з того, що ви проспали до полудня.
На щастя, цей процес можна повернути в зворотній бік, якщо його вчасно усвідомити. Ланцюгова реакція працює в обидві сторони, і в потік можна увійти з будь-якої точки. Головне, знову ж таки, просто розпочати. Не оглядаючись на нібито “вже списану з рахунків” годину, день, тиждень, місяць.
5. На тривалих дистанціях Регулярність важливіша за Інтенсивність
Схильні докладати занадто багато зусиль, роблять виходи силою і швидко вигоряють, чергуючи періоди надпродуктивності зі станом повного дна, назвемо таких людей “інтенсивниками”.
Процедурники ж сконцентровані на регулярності своїх дій. Вони розуміють, що покладатися тільки на мотивацію ненадійно, а надпродуктивність залежить від багатьох факторів і не завжди можлива. Але вони знають: зробити хоч щось можна завжди. Так вони і роблять.
Інтенсивники ж необґрунтовано вимогливі до себе і дуже поспішають: їм здається, що вони мають працювати на знос і мчати назустріч результатам, інакше навіщо це все? А коли з’ясовується, що “це все” вимагає часу, приймають це на свій рахунок, опускають руки і вішають на себе пару образливих ярликів на додачу. Або банально втомлюються.
Налаштувати себе на роботу та збільшити працездатність простіше, коли є дисципліна, яка проклала та закріпила нейронні шляхи в мозку. Тоді старанна робота стане просто звичкою і не викликатиме внутрішньої боротьби, а приноситиме лише задоволення і, звичайно ж, чудові результати.
Ставте за мету не результати, а поведінку, яка до них призведе.
Про це детально написано в статті про силу регулярних дій.
І пам’ятайте: на довгій дистанції зберегти рівновагу можна тільки рухаючись плавно і без зупинок, відводячи під “виходи силою” лише ключові етапи.
P.S.: Мотивація потрібна нам щодня і що легше нам себе мотивувати на різні справи (від маленьких до найбільших), тим більше у нашому житті і прекрасних результатів, і порядку, і приводів для радості та гордості. Мотивувати інших буває непросто, але себе часом мотивувати набагато складніше.
З віком ми починаємо помічати, що мотивації стає дедалі менше і її не вистачає навіть на, начебто, прості справи. Іноді накочує відчуття, що немає жодних сил, ніби хтось невидимий викачав енергію, якої лише кілька років тому було дуже багато.
У відеокурсі Мотивація. Від страху до натхнення не тільки пояснення чому так відбувається, але що найважливіше – зрозумілі численні відповіді на запитання «Як мотивувати себе та інших?»
P.P.S.: розкажіть, будь ласка, що мотивує та надихає на роботу саме вас? Які фільми, книги, фрази та думки допомагають вам нехай зі скрипом, але все ж таки “піти і зробити”?
Статтю створено спеціально для сайту alunika.com Анною Асаєвою
Також читають:
