У психології існує таке поняття, як «локус контролю». Воно визначає схильність особистості пояснювати всі свої успіхи та невдачі або зовнішніми, або внутрішніми обставинами. Внутрішній локус контролю означає, що людина схильна сприймати всі свої перемоги та поразки як щось, що повністю від нього залежить. Зовнішній локус контролю навпаки демонструє схильність перекладати відповідальність за свої (частіше) провали та (рідше) досягнення на зовнішні обставини.
Photo from Unsplash
Вимоги до себе
Зараз звідусіль можна почути «Все залежить від тебе! Go get it!». Сучасний світ так і хоче, щоб неможливе стало можливим, щоб «головне – бажання, а можливості завжди знайдуться». По суті, все це є закликами до повного фокусування на внутрішньому локусі контролю та відкидання зовнішнього.
І все б добре, якби на цьому надихаючому та одночасно вимогливому контракті зі своїми амбіціями червоною позначкою «Warning!» не стояло нагадування: міцно тримайся руками за адекватність, друже!
Ваші вимоги до себе і до власних досягнень, якими б грандіозними (і це чудово!) вони не були, в ім’я вашого психологічного здоров’я повинні ґрунтуватися на здоровій оцінці себе і своїх можливостей.
Ця оцінка включає кілька важливих речей:
✓ Розуміння своїх навичок, особливостей свого характеру, схильностей та талантів;
✓ Розуміння ситуації, в якій ви зараз перебуваєте (наявність ресурсів у вигляді часу, фінансів, інформації, зв’язків);
✓ Розуміння наявності та виявлення внутрішніх переконань, що обмежують, які є практично у кожного/кожної з нас;
✓ Розуміння тих жертв, на які доведеться піти заради мети та готовності зробити це.
Не усвідомивши насамперед цього, люди починають:
1. пред’являти завищені вимоги без урахування своїх реальних можливостей на цю мить
2. порівнювати себе з іншими, забуваючи про стартові умови, різні особливості характеру/таланти та різну кількість ресурсів.
За підсумками ми маємо емоційно виснажену, хворобливу, енергетично змучену людину з нотками надбаного неврозу. Людина опускає руки, починає відкладати, критикувати та зневажати себе, гніватися на інших за те, в чому вони не винні.
Замість йти вперед із задоволенням від власних зусиль та адекватного прогресу, вона, добряче зіпсувавши собі життя, відмовляється від спроб.
Чи закликаю я вас перекласти всю відповідальність за своє життя на обставини, оточення, стартові умови, прогноз погоди тощо? Ні в якому разі! Все справді залежить від вас, але!
Шлях до успіху у всіх різний, і залежить він, на жаль, не лише від бажання. Якщо один дійде до пункту призначення за рік, то іншому, щоб дійти до того ж пункту, потрібно п’ять років. І це нормально.
Отже, якщо ви помітите, що рухаєтеся повільніше, ніж той/та, на кого ви рівняєтесь, не поспішайте звинувачувати у всьому себе і вважати, що ви чогось недоробляєте: швидкість змін завжди залежить від багатьох факторів. Головне в цьому процесі – щоб сьогодні ви були кращими, ніж учора, а завтра – краще, ніж сьогодні.
Це єдине, що має стати для вас мірилом вашої успішності!
Також читають:
