Чого ми так незбагненно хочемо і так сильно боїмося? Зміни бувають маленькими, глобальними, бажаними, несподіваними, на краще і не дуже. Не завжди навіть ясно, який сенс вкладено у слово «зміна». Але все одно продовжують десятками виходити книги, курси та тренінги під гучним заголовком: Як змінити своє життя? То як же?
Photo by Linus Nylund on Unsplash
Що таке зміни і чому це не те, чого ви хочете?
Ми часто забуваємо, що зміни – це не самоціль.
Змінити своє життя насправді дуже легко. Достатньо піти в магазин, взяти під пахву телевізор та вийти, не сплативши. Навряд чи хтось хоче саме цього.
“Зміни” – слово настільки багатозначне, що користі від нього ніякої. Це лише процес, місток між тим, як справи зараз і як будуть потім — через рік, місяць, хвилину. Ви, швидше за все, хочете не «змін», а, наприклад, змінити роботу, розірвати токсичні відносини, вирушити в подорож або наважитися відкрити бізнес.
Мозку потрібна картинка, щоб на неї орієнтуватися. І ось чому:
1. Так він зрозуміє, що мету досягнуто. Не варто розраховувати, що мозок, як хресна фея, запитає, чого ви бажаєте, і, почувши «щастя хочу», подарує принца, бізнес та тістечко. Але й недооцінювати його не варто: він справді виконує бажання, якщо зробити їх сенсорними, тобто такими, що мають колір, смак, запах і відчуття. Принц зростом 185 см, бізнес віддалено керований, а тістечко з джемом. Чим докладніше картинка, тим зрозуміліше, які зміни вам потрібні та як їх досягти. Коли критерії в голові збігатимуться з реальністю, ваш мозок відкоркує пляшку дофаміну за ваше здоров’я.
Про важливість сенсорності у постановці цілі, а також про одну з найпростіших, але найсильніших технік у НЛП можна прочитати у статті «Добре сформульований результат: як правильно ставити цілі».
А як використовувати субмодальності (колір, запах та смак ваших фантазій), щоб мрії виконувались, пояснить стаття «Обмежуючі переконання. Знайти та трансформувати».
2. Невизначеність – причина страху. Зміни — це й так страшно, адже доведеться перевертати догори дриґом стільки звичних патернів поведінки, ще й неясно заради чого. Яскрава візуалізація ваших бажань — часом єдина причина не опускати руки, якщо шлях змін виявився не таким простим, як вважалося.
Чому ми боїмося змін?
Наш мозок обожнює боятися. Причину він знайде. Коли реальних немає, то вигадає нові, красиві, блискучі.
Ось така, наприклад: якщо я почну просувати себе в соцмережах як фахівця, то з мене посміються або вважають дурною/дурним. По-перше, хто посміється? А по-друге, навіть якщо троюрідний брат і колишня однокласниця і справді зневажливо хмикнуть, гортаючи стрічку, — чи це точно причина не просувати себе?
А як щодо змін, які загрожують «реальною небезпекою»: відсутністю грошей, роботи, зіпсованими відносинами, ризиком прогоріти чи передумати, коли все вже зроблено? Психологи часто дають клієнтам, що сумніваються, просту вправу: виписати, що найгірше може статися, якщо ви все ж таки зважитеся на зміни. А після цього складіть інший список: “Що найгірше трапиться, якщо я залишу все як є”. Порівнюйте, вирішуйте, ніхто не має права зробити вибір за вас. Чи справді ваш страх настільки обґрунтований?
Як не боятися?
Ніяк.
Цю функцію мозку не можна відключити чи зламати, та й чи треба? Страх – це чудово. Гірше, коли людину не можна нічим злякати.
Якщо щось у світі здається вам недосконалим (наприклад, страх), то ви розглядаєте систему занадто детально. Відійдіть на пару метрів, збільште масштаб: страх заважає наважитися на щось важливе, але при цьому оберігає вас. У нього є мета, і вона не в тому, щоб ставити вам дрючки в колеса. А от що приховано за вашим страхом – питання безнадійно індивідуальне. Від яких розчарувань береже вас страх?
Знайти причину корисно і навіть може стати трансформуючим досвідом, поштовхом до зміни, але, як водиться, завжди є «але». Це все одно не вимкне частину мозку, яка відповідає за страх.
Та й вимикати нічого не треба. Будь-яке питання, яке починається зі слів «Як вимкнути, прибрати, придушити, позбутися…» приречене на зустрічне запитання «А навіщо?»
Єдиний шлях, як впоратися зі страхом і не заробити собі невроз, це:
1. Визнати, що страх є. Перший пункт вже виконано, якщо ви читаєте цю статтю.
2. Прийняти. Цілком нормально, що ви боїтеся змін. І людей, котрі їх не бояться.
3. Навчитися шанувати. І страх як природне почуття, і себе коли вам страшно. У суспільстві міцно вкорінилося переконання, що боятися означає бути слабким. Але ж ми, знаємо, куди варто слати такі переконання, правда?
4. Пам’ятайте, що мозок просто любить боятися. Це його програма. Але головне: вона не визначає ваше життя. Страх – природна частина системи. Він приходить як реакція на загрозу, і йде, коли нове небезпечне стає ясним і звичним. Як морські припливи та відливи. А життя на березі продовжується незалежно від них.
Отже, чітке зображення, які зміни потрібні, є. Зі страхом розібралися. Але головне питання залишається тим самим: «Як змінити своє життя?» Назавжди та щоб на краще.
Динаміка змін
У психотерапії є поняття динаміки змін. Уявімо два рівні: той, на якому ви зараз, і той, де ви хочете знаходитися. Перший рідний і звичний, але занадто тісний для всіх ваших проявів, зате другий досить просторий. Там своє нове життя живе новий/нова ви.
Перескочити з першого на другий рівень дуже легко. Потім зрадіти, видихнути з полегшенням, зарядитися енергією звершень… і повернутися назад.
Яскравий приклад – психотерапія. Її зазвичай кидають не тоді, коли все стає погано, а навпаки, коли життя налагоджується і після чергової сесії клієнт вилітає ощасливлений. Поки він летить назустріч новому життю, на телефон психотерапевту надходить повідомлення: «Дякую за ці дві консультації, я відчуваю, що позбавився всіх дитячих травм! Прощавайте!» За півроку він повертається, можливо, вже до іншого фахівця.
А все тому, що недостатньо піднятися на другий рівень, потрібно на ньому закріпитися.
Ось тут починається робота, яка потребує зусиль. За допомогою психотерапевта чи без, але доведеться змінювати застарілі патерни поведінки на нові. Мало які зміни відбуваються одним ривком, зазвичай це кропітка та методична робота над собою.
Здавалося б, хоче людина подорожувати, то нехай купить квиток і їде, все просто. Але ж вона якось прожила до цього багато років без подорожей. Щоб закріпитися на другому етапі, недостатньо вирватися кудись один раз, доведеться в дрібницях, але міняти все своє життя. Наприклад, навчитися грамотно розпоряджатися грошима, щоб завжди була відкладена сума на поїздки; розібратися з роботою, можливо, перейти на віддалену; навести лад у документах. Іноді виявляється, що пристрасний мандрівник відклав свою мрію через якусь нудотну, але необхідну дрібницю, на кшталт незробленого закордонного паспорта. Чекаючи на свою чергу в паспортному столі, вона уявляє море, пальми і коктейль з манго. Їй легше, адже вона знає, навіщо це все.
Що ще допоможе змінитись?
Люди, люди і ще раз люди. Люди, які вже пройшли через зміни; люди у процесі; люди, які живуть життя вашої мрії. Які у них історії? Як вони говорять, про що, які переконання транслюють?
Базова пресупозиція НЛП: якщо вийшло у когось іншого, вийде і в мене.
Толерантність до невизначеності властива високоосвіченим, творчим людям із розвиненим емоційним інтелектом. А ще корисна всім, хто хоче змінитись. Де зміни, там непередбачуваність та невизначеність. Приручити хаос можна лише одним способом: навчитися бачити в ньому нові можливості, адже їх там не просто багато, а безліч. Нехай невизначеність стане вашим другом, а не ворогом.
Уявіть, що до кави додають молоко. Перш ніж колір стане однорідним, потоки молока завихряться у красивих складних хаотичних візерунках. Те саме станеться з вашим життям у процесі змін.
Ніхто поки що не знає, яким буде ваш шлях. Можна дізнаватися історії інших людей, читати статті та книги, готуватися, працювати зі страхом. Але як це по-справжньому з вами відбувається, ви дізнаєтеся, лише зробивши перший реальний крок.
Чому ми хочемо змін?
Чому насиджене місце перестає радувати, яким би прекрасним воно спочатку не здавалося (якщо здавалося взагалі)? Річ у тому, що зміни вже сталися. Внутрішні. Криза, що супроводжує будь-які зміни, сигналізує про невідповідність внутрішнього та зовнішнього.
Ваше бажання змінити життя говорить про те, що ви змінилися. Процес запущено. Залишилося лише одне: здійснити перехід на новий рівень легко та усвідомлено.
Про те, як підготуватись до змін і пройти їх легко, можна прочитати у цій статті.
А тепер про зону комфорту. Стільки розмов про те, як із неї вийти. Але питання на засипку: ви впевнені, що взагалі в ній знаходилися? Де справді зона комфорту: у страхах та обмеженнях чи в місці, де ви кажете змінам та можливостям впевнене: «Так!» Як гадаєте?
P.S.: Мотивація потрібна нам щодня і що легше нам себе мотивувати на різні справи (від маленьких до найбільших), тим більше у нашому житті і прекрасних результатів, і порядку, і приводів для радості та гордості. Мотивувати інших буває непросто, але себе часом мотивувати набагато складніше.
З віком ми починаємо помічати, що мотивації стає дедалі менше і її не вистачає навіть на, начебто, прості справи. Іноді накочує відчуття, що немає жодних сил, ніби хтось невидимий викачав енергію, якої лише кілька років тому було дуже багато.
У відеокурсі Мотивація. Від страху до натхнення не тільки пояснення чому так відбувається, але що найважливіше – зрозумілі численні відповіді на запитання «Як мотивувати себе та інших?»
Статтю створено спеціально для сайту alunika.com Поліною Данкович
