Тема трансу завжди була овіяна містикою. А слово на букву “Г” – гіпноз – так і зовсім в пристойному суспільстві вголос не вимовляють. Але чи правдиві твердження, що транс – це погано, гіпноз – страшно, і все це витівки шахраїв? Час розібратися.

Транс та гіпноз: головне

Гіпнотичний транс – це один із видів зміненого стану свідомості, при якому увага спрямована на внутрішні образи, спогади та мрії. При цьому гіпнозом зазвичай називають процес занурення в транс за допомогою іншої людини. Це не має нічого спільного з втратою самоконтролю, і тим більше свідомості. Навпаки, транс – це природний стан, в якому ми знаходимося частіше, ніж заведено думати.

Коли виникає транс?

Дивно, але майже весь час ми й так у ньому знаходимось. Трансовий стан супроводжує нас, коли ми прокидаємося і засинаємо, коли мріємо чи дрімаємо, робимо щось на автоматі чи навпаки захоплено. Все своє життя ми то впадаємо в транс, то виходимо з нього, і зазвичай цього навіть не помічаємо. Ті, хто займаються гіпнозом, навіть іноді кажуть, що з трансу вони зовсім не виходять. Чи це жарт? “П’ятдесят на п’ятдесят” – відповідають вони.

Але якщо гіпнотичний транс настільки частий гість, то навіщо він взагалі потрібен?

транс

Photo by Conscious Design on Unsplash

Чим корисний транс?

Є люди, які практикують свідоме входження у транс. Вони витрачають години на медитації та самогіпноз, і у цього є вагома причина: навіть сам собою стан трансу діє терапевтично. Під час нього вирішуються наші повсякденні завдання, внутрішні питання, а свідомість на короткий час “іде у відгул”, щоб повернуться з новими силами.

Мозок не може все контролювати на свідомому рівні, тому деякі процеси відходять під керівництво несвідомого.

Можна навіть провести невеликий експеримент: почніть дуже повільно підіймати руку. Не пройде й десяти секунд, перш ніж ви перестанете розуміти, чи ви її підіймає, чи вона сама. Так і працює несвідоме — воно контролює дихання, поставу та безліч інших процесів. А за допомогою трансу, можна ці процеси прискорити та спрямувати.

Чому гіпноз працює?

Все тримається на принципі ідеодинаміки. Це таке явище, коли ідеї та образи в обхід свідомості втілюються у фізіологічній активності організму. Тобто образ, що існує в голові, реалізує себе сам, автоматично, у рухах (ідеомоторний феномен), відчуттях (ідеосенсорний), емоціях (ідеоемотивний) та думках (ідеокогнітивний).

Гіпнотичне мовлення навколо нас

І хоча транс сам по собі дуже корисний, слід пам’ятати, що світ кишить тоннами інформації. Далеко не всю її легко відфільтрувати: вона ллється з екранів смартфонів, ноутбуків, телевізорів, постійно циркулює між людьми у розмовах, нею рясніють рекламні оголошення та плакати.

А оскільки ми дуже часто перебуваємо в стані трансу, то навіюваність підвищується, і в голові може осідати, як корисна інформація, що підтримує, так і зовсім непотрібна і спотворена.

Зараз на гіпнотичному мовленні тримаються багато сфер життя, особливо реклама. Навіть коли телевізор перестав бути головним джерелом інформації, і з’явилося багато інших, а люди стали критичніше все сприймати, навіть так неможливо повністю уникнути “випадкового” гіпнозу.

Тому, як створюється гіпнотичне мовлення і тексти, як її розпізнати та відновити інформацію, а також трансформувати переконання, що обмежують, присвячена п’ята частина базового відеокурсу НЛП “Сила слова”.

Існують три види гіпнотичного трансу:

Повсякденний

В нього ми поринаємо щодня. У момент пробудження чи засинання, на лекції чи роботі, з книжкою у руках чи перед екраном телевізора. Сюди ж відносяться мілісекундні провисання, які відбуваються кожну хвилину часу. Але особливо яскраво можна відчути цей стан, займаючись улюбленою справою (інакше це ще називається станом потоку). Якщо ви хоч раз настільки захоплювалися, що здавалося, ніби у світі є тільки ви і це заняття, то вам чудово відомий трансовий стан.

Сомнамбулічний

Сомнамбулою називають людину, яка схильна до сомнамбулізму. Відповідно, коли людина занурена в такий транс, то поводиться, ніби вона зовсім не в трансі. Вона може ходити, розмовляти та поводитись цілком звичайно, але при цьому перебувати в трансовому стані.

Поглиблений

Це посилений та продовжений повсякденний транс. Зазвичай він досягається за допомогою іншої людини, наприклад, на сеансах у гіпнотерапевта. Але можна і самостійно входити в транс – тобто займатися самогіпнозом.

 

Про гіпнотерапію

І хоча немає таких внутрішніх питань, які не могли б вирішити несвідоме, іноді люди все одно звертаються до гіпнотерапевтів. Адже терапія на те й терапія, щоб допомогти розкласти все по поличках, а також залучити найефективніші та найдоречніші інструменти.

Як же відбувається сеанс у гіпнотерапевта?

Почнемо з розчарування: маятника швидше за все не буде, а ще ви малоймовірно заснете по клацанню пальців і продиктуєте пароль від сейфа. Але зачекайте скасовувати сеанс! Гіпноз і справді може бути гарним: зі складними метафорами та цікавими гіпнотичними феноменами, на кшталт левітації руки (про це далі), але першорядне завдання гіпнотерапії — допомогти.

Тому спочатку гіпнотерапевт буде з вами просто розмовляти: з’ясовувати запит і ставити багато запитань. Словом, це буде схоже на звичайний сеанс із психотерапевтом. Єдина відмінність: коли настане час робити техніку, він попросить вас сісти зручніше і почне занурювати в транс, тобто мірною заспокійливою мовою переводити вашу увагу із зовнішнього простору у внутрішній.

Що важливо? Протягом усього трансу ви залишаєтеся у свідомості, і будь-якої миті можете це припинити. Досить просто розплющити очі, якщо вони були закриті до цього, і сказати про це.

транс и гипноз

Photo by MK Hamilton on Unsplash

Цікаві факти про гіпноз

Гіпноз — красиво?

Зараз мова піде не про сценічний гіпноз. З ним все ясно: його завдання – здивувати, захопити чи навіть налякати публіку. Але що про гіпноз, який використовується в терапії? У ньому немає маятників, ні інших красивих спецефектів. Натомість є гіпнотичні феномени.

Ось деякі з них:

  • Каталепсія/левітація

Рука людини застигає у повітрі, а сама вона її навіть не відчуває, або під час сеансу рука починає повільно підійматися. Каталепсія та левітація – це не тільки видовищний фокус, а ще й корисний інструмент для навіювання. У сеансі це може звучати так: “… і як тільки рука опуститься, стан стане більш цілісним, сповненим і спокійним”.

  • Часткова амнезія

Після виходу з трансу виявляється, що людина мало що пам’ятає. Не варто цього лякатися, це, навпаки, хороший знак! Свідомість часто намагається втрутитися в несвідомі процеси та навести в них свій порядок. Але транс корисний саме тим, що саме несвідоме вирішує внутрішні питання. За часткової амнезії так і відбувається. Але головний компонент будь-якої амнезії у гіпнозі – довіра до гіпнотерапевта.

  • Вікова регресія

Цей феномен дозволяє побувати у минулому. Як у машині часу, можна натиснути на будь-яку кнопку та опинитися у віці десяти, шести чи чотирьох років. Деякі ситуації, що особливо трапилися в дитинстві (в НЛП вони називаються імпринтами), можуть негативно впливати на людину і в зрілому віці. За допомогою вікової регресії можна перепрожити та навіть виправити будь-яку з них.

За таким же принципом працює техніка “Реімпринтинг” в НЛП.

А найцікавіше: будь-який гіпнотичний феномен може виникнути спонтанно. Немає певного алгоритму дій, що гарантує появу феномену. Можна лише створити йому сприятливі умови, використовуючи певні слова та техніки. Але навіть так доводиться сподіватися на випадок.

Гіпнотерапія та казки

Якщо вслухатися в те, що говорить гіпнотерапевт, то виявиться, що більшість сеансу він розповідає різні історії. Це можуть бути короткі замальовки про зміну дня та ночі, казки чи притчі. Здавалося б, навіщо? Казок у дитинстві чи не начиталися? У тому-то й справа, в дитинстві саме вони склали кістяк світогляду: дали настанови про те, що правильно, а що — ні, заклали глибокі переконання та патерни поведінки.

Ми схильні будь-яку історію приміряти на себе. І чим простіше нам проасоціювати себе з головним героєм, тим більше захочеться пройти шлях разом з ним, і тим більше впливає на нас ця історія. Еріксоновський (або недирективний) гіпноз активно користується цим, тому один з основних його інструментів — це метафори.

Запит, з яким приходить людна, гіпнотерапевт загортає в метафору. Ідеально, коли в ній є:

  • герой (не обов’язково людина чи навіть просто жива істота), з якою легко себе асоціювати;
  • сюжет, який, з одного боку, має паралелі з життям людини, а з іншого не такий очевидний, щоб одразу їх розгадати;
  • вирішення проблеми, адже саме за ним прийшли. Основний конфлікт вирішено, а герой досяг своєї мети.

Дійсно хороші метафори, що “б’ють у ціль”, гіпнотерапевт не розповість прямо на першому сеансі. Йому потрібен час, щоб зрозуміти ваш запит, і до того ж подібні історії зазвичай пишуться заздалегідь, а не вигадуються на ходу.

Що цікаво, від метафор є користь навіть якщо слухати їх не в трансі. Він лише полегшує їхній шлях до несвідомого, адже саме воно бере ці історії на озброєння та втілює в життя.

 

Транс: корисний та повсюдний

Читаючи цю статтю, ви напевно поринули у транс, і неодноразово. І хоча гіпноз оточений стереотипами, його часто використовують у психотерапії (навіть коли по-іншому називають), зокрема й у техніках НЛП.

Хороша новина: занурюватися в поглиблений транс легко можна і без гіпнотерапевта, причому будь-де і будь-коли. Про техніки самогіпнозу ви зможете дізнатися в наступній статті: Транс: магія самогіпнозу. Частина друга

Статтю створено спеціально для сайту alunika.com Поліною Данкович

 

Також читають:

Як ми пам’ятаємо те, чого не було, і це використовують проти нас

Обмежуючі переконання. Знайти та трансформувати

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.